Самота
Тодось Осьмачка
О горе нам, ні з янголом, ні з катом
і люди, й речі світових подій
знов повертаються тим самим ладом,
хоч, може, силою і тих стихій:
чи їх міста стрічатимуть парадом,
чи ревищем густиме сніговій,
мету показуючи їм ту саму,
що й першим разом відчиняла браму…
Та вже не будуть поміж ними ті,
які з найпершими пішли в дорогу
і впали десь на ниви золоті,
хрестом підвівши стишену тривогу,
щоб другі люди посеред путі,
ідучи вже від іншого порогу,
побачили, як ближній навпростець
зустрів свою мету і свій кінець…
І правду показав їм, мов горилу,
що всяка зміна ладу та речей
утворює пустелю скам’янілу
в людини до людей та їх ідей…
І хоч перейде з ними й землю білу,
не маючи ні воза, ні саней, —
однаково людина буде й серед друзів,
мов кожная сніжинка в завірюсі…
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!