Прощання
Ґабріела Містраль
Перекладач: Сергій Борщевський
Прощай, о земле золота,
немов осяяння, — два роки
ти милувала зір мені,
сходила я твої дороги.
І ось лишаю я тебе,
хоч і шкодую до незмоги.
Прощай, Провансе, ти п’ять літ
вгамовував мої тривоги,
я тут вбирала дух олив,
свят і поезій сенс високий,
гранили, мов алмаз, мене
вітри і променів потоки:
я йду, та вічної ріки
скрізь голос чутиму розлогий.
Дівча і жінко водночас,
Лігуріє, за світлий спокій
я щиро дякую тобі,
за безтурботні сни, за кроки
по цій землі: з тобою ми
посестри — житиму допоки.
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
