Лірика

Квітко мужності одвічна,
золота моя лелітко,
не з землі, стопелюсткова,
ти ростеш, вогненна квітко.

Квітку цю дарують радо
у купальську …

Вмерло море якоїсь ночі —
у тісних берегах зібгалось,
наче зморщилася накидка,
що пожбурена геть недбало.

Як хмільний альбатрос ширяє,…

Надаремно бузок садовить
чи підрізає азалії
й набирає воду у відра,
що лице її віддзеркалює.

В одному відрі не бачить…

Я хочу йти до старого,
що маяк догляда на скелі;
вуста — солоні, як хвиля,
в зіницях — провалля темне.…

Застрягло у моєму горлі слово —
і не позбудусь, не звільнюсь від нього,
хоча воно в мені пульсує кров’ю,
бо …

Співаю, що любив ти, мій талане,
щоб ти прийшов і слухав, мій талане,
щоб пригадав задавнене й недавнє,
о тінь …

Матінко люба, йду уві сні я
повз краєвиди темно-бузкові,
навколо мене — чорні вершини,
завжди я мушу долати гору;
ти …

А мені на повен голос
нині хочеться співати,
хоч і не живу на Кубі,
де стрункі зростають пальми,
хоч і …

Північ лагідна й мила.
Чую — пульсує сік
у стеблах трояндових до бутонів.
Чую — горять
королівського тигра смуги,
спати …