Папуга
Ґабріела Містраль
Перекладач: Михайло Литвинець
Папуга мій зелений і шафранний,
папуга жовтий, як цвітінь весни,
гаркаво так сказав мені «негарна»,
розкривши дзьоб, що наче в сатани.
Я не така, якби ж була негарна,
негарна й матінка була б моя,
негарне сонце бачила б у небі,
негарний вітер слухала б здаля,
вона б купалась у воді негарній,
негарний був би й світ, що нам сія…
Отой папуга жовтий і зелений,
що, ніби сонях, висне край вікна,
сказав мені «негарна», бо голодний,
я не дала йому ні хліба, ні вина;
обридло вже й дивитися на нього, —
весь час гойдається біля вікна…