Бог і віра

А тепер опусти мені, боже, вії
і вуста заморозь мені,
бо сказані всі слова
і зайвими стали години і дні.
Він дивився на мене, я дивилась на нього,
ми дивилися довго,
наче в смерть, проникали зіниці.
Зблідли наші обличчя з …

Свою плоть колишу я,
колишу свого сина,
перемелюю всесвіт
почуттями рвучкими.

Тільки всесвіт, роздертий
пориванням пестливим,
повертається — бачу
білувату хмарину.

І цей всесвіт безмежний
через крокви і вікна
заповзає в кімнату —
ми вже в ньому обидва.

Коло мене …

Море хвилі свої без ліку
колише, дивне.
Слухаю лагідне море,
колишу дитину.

Вітер-мандрівець опівніч
колише пшеницю.
Слухаю вітер ласкавий,
колишу дитину.

Бог світи свої незліченні
колише тихо.
Відчуваю його десницю,
колишу дитину.…

Днів тринадцять-п’ятнадцять минуло —
цуценята розплющили очі
і побачили світ цей великий,
відчуваючи радість і острах.
І живіт материнський уздріли,
двері нашого спільного дому,
і духмяних азалій цвітіння,
і сліпучого світла потоки.

І себе — одні одних — впізнали:
попелясті, …

Вже стіл застелено, мій сину,
на нім — вершків спокійна білість,
і, глянь, кераміка на стінах
ще яскравіш заголубілась.

Будь ласка, сіль, отам олія,
а в центрі — Хліб, немов говорить.
Краснішого немає злота
над свіжий Хліб, що бачим поряд;…

Вже ніч взялася виповняти
пітьмою все навкруг по вінця,
і нам пора вертать до хати
вслід за архангелом і вівцями.

Вже розвели Вогонь в домівці, —
обнявши хмиз, він паленіє.
Вогонь, який буває вбивчий,
тебе й розрадить в безнадії.

На …

Мій хлопчику, ти так злякався
Води, що я тобі даю,
та твій переляк з того щастя,
з яким спадає водоспад!
Він падає, неначе жінка,
сліпа від піни пелюшок.
Так, це Вода, Вода священна
та, що не забуває нас.

Вона біжить, …

Каже дівчинка кульгава:
— Як же танцювать мені? —
Ми на те сказали: — Серце
у танок мерщій пусти…

Тут заїкувата каже:
— Як же заспівать мені? —
Ми на те сказали: — Серце
хай виспівує пісні…

І реп’ях засохлий …

Де жили в Тауантінсуйо
індіанці древні,
гімни й танці ми принесли
в гори ці пустельні.

Тут вогні живі палали,
завивали кени
і співали юні жриці
й мудреці священні.

І, засліплений сонцями,
опустивсь ти, певно,
щоб побачить індіанців
і стовпи вогненні.…

Достигле сонце двох Америк,
о сонце інків, сонце майя,
тобі молились майя й кіче,
вславляли з краю і до краю,
в твоїм промінні аймара
бурштином жовтим палахтіли.
Червоним сходиш ти фазаном,
а вдень стаєш фазаном білим.

Від леопарда рід ведеш …