<p>А тепер опусти мені, боже, вії<br />і вуста заморозь мені,<br />бо сказані всі слова<br />і зайвими стали години і дні.<br />Він дивився на мене, я дивилась на нього,<br />ми дивилися довго,<br />наче в смерть, проникали зіниці.<br />Зблідли наші обличчя з …</p>
<p>Свою плоть колишу я,<br />колишу свого сина,<br />перемелюю всесвіт<br />почуттями рвучкими.</p>
<p>Тільки всесвіт, роздертий<br />пориванням пестливим,<br />повертається — бачу<br />білувату хмарину.</p>
<p>І цей всесвіт безмежний<br />через крокви і вікна<br />заповзає в кімнату —<br />ми вже в ньому обидва.</p>
<p>Коло мене …</p>
<p>Море хвилі свої без ліку<br />колише, дивне.<br />Слухаю лагідне море,<br />колишу дитину.</p>
<p>Вітер-мандрівець опівніч<br />колише пшеницю.<br />Слухаю вітер ласкавий,<br />колишу дитину.</p>
<p>Бог світи свої незліченні<br />колише тихо.<br />Відчуваю його десницю,<br />колишу дитину.…</p>
<p>Днів тринадцять-п’ятнадцять минуло —<br />цуценята розплющили очі<br />і побачили світ цей великий,<br />відчуваючи радість і острах.<br />І живіт материнський уздріли,<br />двері нашого спільного дому,<br />і духмяних азалій цвітіння,<br />і сліпучого світла потоки.</p>
<p>І себе — одні одних — впізнали:<br />попелясті, …</p>
<p>Вже стіл застелено, мій сину,<br />на нім — вершків спокійна білість,<br />і, глянь, кераміка на стінах<br />ще яскравіш заголубілась.</p>
<p>Будь ласка, сіль, отам олія,<br />а в центрі — Хліб, немов говорить.<br />Краснішого немає злота<br />над свіжий Хліб, що бачим поряд;…</p>
<p>Вже ніч взялася виповняти<br />пітьмою все навкруг по вінця,<br />і нам пора вертать до хати<br />вслід за архангелом і вівцями.</p>
<p>Вже розвели Вогонь в домівці, —<br />обнявши хмиз, він паленіє.<br />Вогонь, який буває вбивчий,<br />тебе й розрадить в безнадії.</p>
<p>На …</p>
<p>Мій хлопчику, ти так злякався<br />Води, що я тобі даю,<br />та твій переляк з того щастя,<br />з яким спадає водоспад!<br />Він падає, неначе жінка,<br />сліпа від піни пелюшок.<br />Так, це Вода, Вода священна<br />та, що не забуває нас.</p>
<p>Вона біжить, …</p>
<p>Каже дівчинка кульгава:<br />— Як же танцювать мені? —<br />Ми на те сказали: — Серце<br />у танок мерщій пусти…</p>
<p>Тут заїкувата каже:<br />— Як же заспівать мені? —<br />Ми на те сказали: — Серце<br />хай виспівує пісні…</p>
<p>І реп’ях засохлий …</p>
<p>Де жили в Тауантінсуйо<br />індіанці древні,<br />гімни й танці ми принесли<br />в гори ці пустельні.</p>
<p>Тут вогні живі палали,<br />завивали кени<br />і співали юні жриці<br />й мудреці священні.</p>
<p>І, засліплений сонцями,<br />опустивсь ти, певно,<br />щоб побачить індіанців<br />і стовпи вогненні.…</p>