Вода
Ґабріела Містраль
Перекладач: Дмитро Павличко
Мій хлопчику, ти так злякався
Води, що я тобі даю,
та твій переляк з того щастя,
з яким спадає водоспад!
Він падає, неначе жінка,
сліпа від піни пелюшок.
Так, це Вода, Вода священна
та, що не забуває нас.
Вона біжить, пригнувшись ніби,
біліє піною й біжить.
То віддаляється, то знову
приходить лащитись, як звір.
Вона й городи забирає,
дитину з матір’ю бере…
Обидва береги п’ють Воду,
великими ковтками п’ють.
Вода-Любов, Вода-Кохання
тече й не знатиме кінця.
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
