<p>I<br />Була моя мати маленька,<br />як м’ята або як травина;<br />і тінь свою власну на речі<br />їй важко було відкидати.</p>
<p>Земля її ніжно любила<br />за легкість і злагоду в серці,<br />за те, що вона усміхалась<br />до ниви — чи горе, …</p>
<p>Північ лагідна й мила.<br />Чую — пульсує сік<br />у стеблах трояндових до бутонів.<br />Чую — горять<br />королівського тигра смуги,<br />спати йому не дають.<br />Чую — поезія чиясь<br />росте серед ночі,<br />зростає, мов дюна.<br />Чую — мати моя заснула,<br />глибоко дише.…</p>
<p>Матінко люба, йду уві сні я<br />повз краєвиди темно-бузкові,<br />навколо мене — чорні вершини,<br />завжди я мушу долати гору;<br />ти на горі тій, та надаремно —<br />дійти до тебе ніяк не можу,<br />несила, рідна, тебе обняти —<br />іншу вершину весь …</p>
<p>А мені на повен голос<br />нині хочеться співати,<br />хоч і не живу на Кубі,<br />де стрункі зростають пальми,<br />хоч і ненька моя рідна<br />вже не з’явиться в оселі,<br />та і я не повернуся,<br />не гукну з човна до неї…</p>
<p>Не …</p>
<p>Тебе я згадую, твій образ впізнаю, —<br />засмагла на виду, ти в блузочці блакитній<br />ще за дитячих днів моїх в моїм краю<br />пахучу борозну вела у спечнім квітні.</p>
<p>Вино в таверні пив з брудного келишка<br />той, чий синок торкав грудей …</p>
<p>Мала я в серці своєму,<br />щирим зігрівши теплом,<br />білий, як рисове зерня,<br />крихітний, ніжний бутон.</p>
<p>Я ж його в серці леліла,<br />гарно було нам обом, —<br />оберігала від спеки,<br />гріла в негоду теплом.</p>
<p>Він виростав, розвивався,<br />думала — щастя прийшло;…</p>
<p>Зустріла я це дитятко,<br />як вийшла на поле:<br />маленьке спало в колоссі,<br />таке світлочоле…</p>
<p>А може, у виноградній<br />гуляла долині:<br />шукала гроно й торкнула<br />я щічку дитини…</p>
<p>Тому-то й боюся<br />лишити дитину сплячу,<br />бо зникне, як іній з листя,<br />і …</p>
<p>Розвилась троянда,<br />сповнена росою, —<br />так у мене в грудях<br />мій синок зі мною.</p>
<p>Пелюстки стуляє,<br />щоб роса сховалась,<br />бережеться вітру,<br />щоб роса трималась.</p>
<p>Ніч паде, й на світі<br />від роси світліше,<br />і любов’ю квітка<br />паленіє, дише.</p>
<p>Це ж вона …</p>
<p>Я не хочу, щоби донька<br />в мене ластівкою стала;<br />це б вона здіймалась в небо<br />і на мату не сідала;<br />це б вила гніздо під дахом,<br />а її кіс я не чесала.<br />Я не хочу, щоби донька<br />в мене ластівкою …</p>