Святослав
Виділіть текст, щоб додати нотатку.
Ніч майова, українська,
Світло місячне тремтить…
Все заснуло. Тільки Ольга
Над колискою не спить.
Над дитиною схилилась,
Сон рожевий зовучи:
“Спи, мій сину, спи, маленький,
Треба спати уночі.
Сплять давно уже хозари,
Печеніги сплять в степах.
Всі заснуло… Спи, мій сину,
В золотих дитячих снах.
Та яким же неслухняним
Народився мій синок!
Ні сповивачів не любить,
Ні шовкових пелюшок.
Знову рученьки згинає —
Наче стримує коня…
Спи, моє мале зернятко,
Спи, пташинонька моя!
Знов схопився! Щось приснилось?!
Оченята аж горять!
Правда — щось страшне приснилось?!
Спи: давно всі діти сплять.
Соне, соне срібнокрилий,
Не жахай страхами ти,
А на віченьки дитячі
Тихим янголом злети,
Поведи його за руку
На заквітчані степи…
Знов прокинувсь!.. Святославе!
Заспокойся, тихо спи…
Ллється місячне проміння,
Над землею ніч летить.
Все заснуло, тільки Ольга
Над колискою не спить.
Зануртеся у зворушливу атмосферу української ночі, де княгиня Ольга колише свого малого сина. Поезія Олександра Олеся розкриває неспокійний і героїчний характер майбутнього славетного воїна. Відчуйте ніжність материнського серця та передчуття великої історії.
Обговорення (0)