Присмеркові сутінки опали,
сонну землю й душу оплели.
Самоти згорьовані хорали
геть мені дорогу замели.
І куди не йду, куди …
Ніч
Поезія про ніч створює особливий простір тиші, темряви та роздумів. Вірші про ніч можуть передавати спокій, самотність, страх, кохання або очікування ранку.
Місяць, зорі, темні вулиці та сон стають характерними образами цієї теми. Ніч дозволяє людині залишитися наодинці з власними думками та почуттями.
Всі твори
54 твори у каталозі
Посоловів од співу сад,
од солов’їв, і од надсад.
І од самотньої свічі,
і од жалких зірок вночі.
У небі …
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? —
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана …
Ніч… а човен — як срібний птах!..
(Що слова, коли серце повне!)
…Не спіши, не лети по сяйних світах,
Мій …
Мов скарб старий — цей місяць-білозір,
Мов сни старі — ці хмари білопінні.
І бачу я: в тривожному тремтінні
Поганська …
В кімнаті, в пітьмі,
сиділи ми.
Через екран телефону
світилися рими,
немов маяки.
Знайомі лиш мить,
та довірив ти світ.…
Ваші списки
Зберіть власну добірку: Ніч
Додавайте твори до свого списку одним кліком і діліться ним за посиланням.
Об вікно кажан крильми вдаряє,
все принишкло, стихло, охололо.
Безвість манить нездійсненним раєм,
наче ртуть, спливає в жили холод.
Ходиш, …
Понад похмуре, чорномуре бердо[42]
підносив замок кам’яний свій жест.
В нім сивий мешка цар, мов срібний жезл;
в льохах тримав …
Північ чорна, наче вугіль,
ходить тінь по площі Юра,
в’ються обручами смуги
на блискучих сірих мурах.
Місяць – таємничий перстень,…
Розкрита книжка, лампа, блудні нетлі,
ляга на серце ржа думок.
На стінах тіні в’яжуть круглі петлі
в чудний і нерозплутаний …
Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка,
і тінь замазує панни, мов образи затерті.
У склянці золотавий чай. Так …
Вже спалюється день на вугіль ночі,
росою вечір трави з попелу полоще,
і ляк, мов свердел, твоє серце точіть,
і …
Не дивись, не дивись так на мене ти вперто й завзято,
перестань, перестань, о молюсь, перестань!
О чому, о чому …
1
Ніч темна, олив’яна, зимна, люта, чорна,
лиш вітер обертає хмар важенні жорна.
Лиш срібна смерть іде в садиби на …
Навчися лісової мови
із книги лисів та сарнят!
Виходить місяць до діброви
писать елегії на пнях.
Струмки полощуть срібло тиші,…
Як віко скриню, ніч прикрила муравлисько міста,
в долинах забуття ростуть гіркі мигдалі сну.
На голови міщан злітають зорі, наче …
Заснули люди в чорнім місті,
під ковдрами леліють сни.
Твоєї мрії не помістить
цей світ безкраїй та тісний.
Замовкли голоси …
П’яніючи отруйним чадом
ночей сріблистих та гірких,
дивлюся в місяця свічадо
крізь шибу, повну світляних,
холодних, синіх і тремких
далеких …