Ніч

I
Була моя мати маленька,
як м’ята або як травина;
і тінь свою власну на речі
їй важко було відкидати.

Земля її ніжно любила
за легкість і злагоду в серці,
за те, що вона усміхалась
до ниви — чи горе, …

Тануть гори й пасовища,
повертається червоне
в свою кузню сонце; гаснуть
всього світу шуми й дзвони.

Розпливаються дерева,
сад неначе в землю тоне,
і моя гора повільно
шпиль і крик свій затопляє.

Геть ідуть усі створіння
в забуття, все — …

Північ лагідна й мила.
Чую — пульсує сік
у стеблах трояндових до бутонів.
Чую — горять
королівського тигра смуги,
спати йому не дають.
Чую — поезія чиясь
росте серед ночі,
зростає, мов дюна.
Чую — мати моя заснула,
глибоко дише.…

Спи, засни, мій володарю,
без тривоги, без страху,
хоч не спить у мене серце —
не спочину в ніч глуху.

Спи, засни, хай легшим буде
твоє дихання вві сні
за травинку й за шовкову
світлу нитку на руні.

Спить в …