Любов
Виділіть текст, щоб додати нотатку.
Дзвенять німою тугою ліси,
Коли їх ніч тремтлива обнімає
І від очей у ревності ховає
Принади їх первісної краси.
Бринять живою радістю ліси,
Як ранок спалахне на небокраї,
Як сонце огняне завісу піднімає
Із їх первісної і чистої краси.
Мені здається, — може, я не знаю, —
Було і буде так у всі часи:
Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси.
І тому світ завжди благословляє
І сонце, що встає, і серце, що кохає.
Пориньте у світ проникливої лірики Василя Симоненка. Вірш «Любов» розкриває всю глибину та велич людських почуттів. Відчуйте красу поетичного слова та доторкніться до справжньої творчої майстерності автора.
Обговорення (0)
Коментарів ще немає... Будьте першим!