<p>Має крильми на вітрі, полем ходить порану,<br />сяє сонцем у небі, оживляє гаї.<br />Це ж її не прогнати, наче думку погану, —<br />мусиш слухать її!</p>
<p>Дзвонить мовою бронзи, кличе мовою птиці,<br />наче море, всесильна, і м’яка, мов ручай.<br />Тож її …</p>
<p><i>Моїй сестрі</i></p>
<p>Гляньте — хор дівчачий,<br />це ж навколо мене<br />тисяча дітей,<br />і мені підвладний<br />світ ясних очей!</p>
<p>На землі пустельній<br />під палючим сонцем<br />веселить бугор,<br />як велика квітка,<br />мій дівчачий хор!</p>
<p>На зеленім долі,<br />біля гір високих<br />голос затремтів:…</p>
<p>Розвилась троянда,<br />сповнена росою, —<br />так у мене в грудях<br />мій синок зі мною.</p>
<p>Пелюстки стуляє,<br />щоб роса сховалась,<br />бережеться вітру,<br />щоб роса трималась.</p>
<p>Ніч паде, й на світі<br />від роси світліше,<br />і любов’ю квітка<br />паленіє, дише.</p>
<p>Це ж вона …</p>