Я…
Виділіть текст, щоб додати нотатку.
Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти.
Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.
Не стала навколішки гордість моя.
Ліниво тяглася отара хвилин…
На світі безліч таких, як я,
Та я, їй-Богу, один.
У кожного “Я” є своє ім’я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — не безліч стандартних “я”,
А безліч всесвітів різних.
Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океанна вселюдська сім’я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони “я”.
Запрошуємо вас до прочитання глибокої та філософської поезії Василя Симоненка. Цей твір порушує вічні теми людської гідності, неповторності кожної особистості та внутрішньої свободи. Пориньте у світ майстерного слова та яскравих образів української класики.
Обговорення (0)