Філософія

Я лиш про неї думав при зірницях,
мов про щасливий, страшний гріх,
і чув, як пристрасно її спідниця
шуміла щось …

Росистий луг в яру поміж лісами,
і вкрите черепицею село,
над ними сонце разом з небесами
густе проміння й тишу …

Я уникав кохання та приязні
завжди і на землі, і на річках,
неначе спільної кімнати в лазні,
де тільки гудзики …

О, сило Божа, і безсилля враже,
свята уяво у людей,
ти твориш світ, якого наше
бажає серце кожний день.

Ти …

Під Київ старий незглибимая ніч
Прийшла непомітно степами —
І тисячі в воду запалених свіч
Поділ перекинув стовпами.

І знизу …

I

Осінній вітер в лузі свище,
Вербу хитаючи тонку;
А я схиляюся ще нижче
Себе побачити в струмку.

Давно з …

I

Глибока осінь павутину
На берег тягне з-під млина,
Де перестояну калину
Ламає дівчина мала;

Гуде від ціпа жовта тиша,…

Коли горбом над книгами товстими
Мудрець літами закляка
І раптом голову свою над ними
Підніме й бачить із вікна,

Що …

Море Середземне шумить,
хвилями дзвонить
в боки пірамід африканських,
хлюпають ріки криваві в долинах віків
у круті костяні береги із …

I.

Роковане повторення історій —
Цей смертний сон, цей ренесанс лихий.
Знов суходіл задушує в покорі
І згубний вітер зрізує …

Не квітне заповідний сад.
Не бачу ні сестри, ні брата.
Ти все вертаєшся назад,
Як рік, як перстень Полікрата,

Що …

I.

Вавілон був і Ассірія,
І пройшли, як сон, як дим.
І тепер під руїнами мріють
Тисячолітні сліди.

Гуркотіли, котились …

I.

Нема нічого на землі —
Й нічого більше вже не треба:
Ми — нанизу в сліпій імлі,
Вгорі — …

I.

Необорима сонячна заглада —
Віки, віки — одна блакитна мить!
Куди ж поділа, степова Елладо,
Варязьку сталь і візантійську …

I.

Всі вироки, здається, проказав
Рвучким і ярим віршем… А Росія
Ще догнива, як здохлий бронтозавр,
І труп — горою …

Знову Біблія літа розкрила
Сторінки заколосених піль.
Легкий вітер напружує крила
Гнати леготом золото хвиль.

Все забув: мої смутки і …

Не жар ліричних малярій,
Не платонічні очі Музи —
Скінчився вік наш, кустарі,
Під рокоти космічних музик!

І над безоднями …

Крізь заходу іконостас,
З нерукотворним ликом Бога,
Стомились спалені уста
Кричать анафему епохам.

Кривавляться сувої хмар —
Повстань червлені орифлами …