З «Євангелії Піль»

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

I Гей, до тебе, до тебе так серце з грудей ломить ребра безумно собою, і ніхто зупинити його із людей не здолає від дикого бою, що розгоном іде в предчутті молодім, несподіванім для моїх років, ніби в грудні в полях над заметами грім розбиває морози жорстокі. Тільки що за проклята подвійність така в почутті побивання […]

Не стій, вербо, над водою — рано-рано! Не стій, вербо, над водою — та ранесенько! Розчий, вербо, сімсот квіток — рано-рано! Розвий, вербо, сімсот квіток — та ранесенько! Що всім хлопцям по квітоньці — рано-рано! Що всім хлопцям по квітоньці — та ранесенько! Тільки Грицеві нема квітки — рано-рано! Тільки Грицеві нема квітки — та […]

Дивлюся: йде якась мізерна тінь, На плечах сірячина, вся муруга Та порвана, а на губах осуга, А твар, неначе виорана рінь; Захриплий подих з кашлю та болінь, В очах життя нема, лиш – біль і туга. Ця постать виморена й недолуга До людських не подібна сотворінь. То – білорус. Як гірко він зітха! В багновище […]

Одна гора високая,а другая низька;одна мила далекая,а другая близька. У цієї близенькоїволи та корови,а в тієї далекої —та чорнії брови. У цієї близенькоїволи поздихають,а в тієї далекоїбрівки не злиняють. У цієї близенькоїрушник на кілочку,а в тієї далекоїброви на шнурочку. Ой я цюго близенькуюлюдям подарую,а до тої далекої —пішки помандрую!

Чим далі, тим похмуріш мряки, Тим небезпечніша дорога… О, ніби Ніке з Самотраки Твоя смертельна перемога: З одірваною головою, Безумна і посмертно-біла, Вона несе над полем бою Своє сліпе Й крилате тіло. Але в руках, у тьму простертих, В несамовитій силі руху — Така страшна погорда смерти, Таке сліпуче сяйво духа, Що кам’яніє скудний розум, […]