Нема нічого на землі…

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

I Вітер гонить, ніби хмару, Сніг та галич із загат, А назустріч їм із яру Осокори гоготять… Біля хати над обривом Я дорубую війце, Аж замет холодну гриву Тріпає мені в лице; Стогне, виє завірюха Із-під стріхи з рогози, А у хаті і задуха, І весільні голоси; Змерзло в мене й серце, й пальці, І […]

Там, де Ятрань круто в’ється, де по каменю шумить, там дівчина, гей, як зветься: козак знає та й мовчить. Ой у полі криниченька, в тій криниці б’є вода, там дівчина воду брала чорнобрива, молода. Даром, дівко, квіти сієш, вони тобі не зійдуть, даром батька, матір просиш, бо за мене не дадуть. Бо ти дівчина багата, […]

Гей, гук, мати, гук, де козаки п’ють, й весела та доріженька, куди вони йдуть. Та куди ж вони йдуть, там бори гудуть, поперед себе та вражих панів облавою пруть. Зібрались вони під рясні дуби, та чекаючи та й отамана на раду собі. Отаман іде, як голуб гуде, а під білою та березою головку кладе. «Отамане […]

Ой ти, місяцю ясний, — та мій милий прекрасний! Та який ти вродився — на світі нещасний! Ой який ти вродився — та мені знадобився, та який ти удався — мені сподобався. Ой коли б мені, мила, та орловії крила, та орлови крила, солов’їні очі. Ох орловії крила та солов’їні очі, — я знявся, полетів […]

Поза яром, да поза яром, поза лугом — орав милий чужим плугом. Чужі воли, чужа нива — поганяє чужа мила. Поганяє, поганяє — ой на сторони, ой, та сумно поглядає.