<p>Застрягло у моєму горлі слово —<br />і не позбудусь, не звільнюсь від нього,<br />хоча воно в мені пульсує кров’ю,<br />бо випущу — і спалить воно поле,<br />ягня заб’є чи птицю кине долу.</p>
<p>Я мушу його вирвати і сховати:<br />знайти боброву …</p>
<p>Двадцять вже літ, мов розпечене лезо,<br />в плоті моїй —<br />вірш нескінченний, що б’ється у груди,<br />наче прибій.</p>
<p>Велич його невмолимо стискає<br />душу мені.<br />Як же співати вустами, що взнали<br />присмак брехні?</p>
<p>В мові людській підбирати даремно<br />вбогі слова,<br />віршу …</p>
<p>Усе на вустах гірчить у мене<br />так, наче сльоза розлита:<br />щоденна їжа і пісня,<br />і навіть молитва.</p>
<p>По тому, як стала любов мовчанням,<br />я знаю одне:<br />ллю сльози, що їх мені ти залишив,<br />лишивши мене.</p>
<p>То через сльозу гарячу<br />я …</p>
<p>В цю годину гірку, мов ковток з океану,<br />ти підтримай мене.<br />Весь мій шлях переповнивсь, о боже, пітьмою,<br />і волання страшне!</p>
<p>І любов огняною бджолою летіла,<br />і палала в воді.<br />Обпекла мої губи, і строфи згірчила,<br />і розвіяла дні.</p>
<p>Сам …</p>
<p>Мала я в серці своєму,<br />щирим зігрівши теплом,<br />білий, як рисове зерня,<br />крихітний, ніжний бутон.</p>
<p>Я ж його в серці леліла,<br />гарно було нам обом, —<br />оберігала від спеки,<br />гріла в негоду теплом.</p>
<p>Він виростав, розвивався,<br />думала — щастя прийшло;…</p>