Біль — Сторінка 3

І

Роботу мавши на увазі,
Зайшов я в хату по полях
І там з ноги на перелазі
Акацієву колку тяг,…

Коли ще не шумів найвищий дуб у лісі
І спав у дзеркалі небеснім теплий став,
То я, неначе пугач в …

Ой у полі та стернистому,
на старому деревлянському,
явори стоять, гойдаються
ще й вітрами умиваються.
Там Сварог схиливсь над стернями,…

На ріках вавілонських і я там сидів…
І. Франко

Скорботне серце моє, день і ніч ти болиш,
наче птиця жива, …

Гарячим вітром прилетів
Од батька лист,
Що чорну кригу град звалив
Там серед нив;
Що скрізь поламані лежать
Сухі поля…

Ой не цвіти буйним цвітом,
зелений катране —
тяжко-важко на серденьку,
як вечір настане.

«Ступай, коню, ступай, коню
з гори …

З ліса череватого
вітри та буйволи
котили сонце
по луках зелених, через Ніл глибокий
до тих берегів,
де небесним плесом…

Лікарня.
Гармидер і крик божевільної баби.
Немає глибокого неба,
ні поля з ярами,
чогось забарилась любов
у вінку із барвінку……

Море Середземне шумить,
хвилями дзвонить
в боки пірамід африканських,
хлюпають ріки криваві в долинах віків
у круті костяні береги із …

Туга стінами стояла на могилах,
як тумани перед світом;
мати сивата там до сина говорила…
бо пололи разом жито:

«Чом, …

Твоїй памʼяті,
брате Самійле

На персах землі — ропа;
У важке небо зоряне з сонцем —
впира чолом.
Од пʼят …

Українські візантійські очі —
Як я знаю цей, нещирий зір!
В сонних рухах роблено-дівочих
Ще прадавнє, вроджене: ясир.

Тільки там …

I.

Одсяяло, одсйніло полуднє —
Кривавий захід поглинає тьма,
І на пустелі дальні і безлюдні
Лягає мертвим саваном зима.

Де …

I.

Клекотить ще, але — догоряє, тліє,
Фістулею — останній акорд скорострілу…
Щось тяжке і одвічне на обрію мріє,
Розпростовує …

I.

Нема нічого на землі —
Й нічого більше вже не треба:
Ми — нанизу в сліпій імлі,
Вгорі — …

I.

Чорне. Чорне. Ні вогника в морок.
Чорне. Чорне. Ні іскр. Ні зірок.
Лиш пекучої пристрасті змора —
До безодні …

Хоч би на мить свята відрада —
Всією вічністю дихнуть —
І радістю просякне зрада,
І сонцем розтопиться муть.

Хоч …

Навіки розірвали руки.
Пустеля віддалі лягла
Вітрами вічної розлуки,
Степами мороку і зла.

Ось виють зими, квітнуть весни
І наливаються …