Хоч би на мить свята відрада…

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Ой да світи, місяць, ой да світи, ясний, гей, ще й полуночная зоря! Ой та й просвіти ж ти милому дорогу, гей, куди милий уїжджа! Милий уїжджає, мене покидає, гей — остаюся я сиротою. Ой да сиротою, та ще й не простою, гей — ні дівкою, ні вдовою, ні дівкою, ні вдовою — покриткою молодою, […]

Росистий луг в яру поміж лісами, і вкрите черепицею село, над ними сонце разом з небесами густе проміння й тишу простягло. І черепицею, неначе пилка зубами, в сонці блискали хати, як християн покликала всіх кірха молитися до тиші й самоти. Свята неділя і росистий ранок голубили у серці давнину, я ж, виправши білизну, наостанок сушитися […]

Ой горе тій чайці, чаєчці небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі. Ой йшли чумаки, весело співали, й чаєчку ізгнали, чаєнят забрали. А чаєчка в’ється, об дорогу б’ється, к сирій землі припадає, чумаків благає. «Ой ви, чумаченьки, ви ще молоденькі! Верніть моїх чаєняток, вони ще маленькі». «Ой чаєчко наша, неправдонька ваша. Поварили чаєняток — добра […]

Коло гаю походжаю, в гаю не буваю — а я свою дівчиноньку по голосу знаю. Ой як вона заговорить — як у дзвін задзвонить, ой як вона заспіває — село розлягає; ой як вона заспіває — село розлягає, ой як вона засміється — душа радується.

I І не шукав я взагалі Ні щастя, ні добра, ні зла, А тільки в тихому селі Собі й поезії — тепла, І серед хати у барліг Знайшов зарите порося, І стіл без двох передніх ніг, Підпертий до стіни кіссям; І на лежанці щось казав Господар думці навздогін, У замурований казан Спустивши ноги до колін; […]