Земля й залізо

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Даремно свистами нагайки Тиран погрожує мені, Зібравши чорних сотень шайки, Кує кайдани вогняні, — Я – духу вільного нестрим, І завжди буду я таким! Що там Сибір, кати, остроги, Жандарми, мури та рови! Хоч скрутять руки мені й ноги, Хоч вирвуть очі з голови, — Я – духу вільного нестрим, І завжди буду я таким! […]

— Всі ми будемо королевами, — так повторювали ми влад: Іфігенія, й Росалія, і Лусіла, і Соледад. У долині Елькі, що замкнули верховини, шпилі, вулкан, розбуялий вогнем червоним, як розквітлий мак і шафран, ми повторювали завзято слово істинне, без оман: — Всі ми будемо королевами і побачимо океан. По сім років тоді було нам: в […]

Чи йтимуть хвороби й пожежі під стріхи, Чи смуток який увірветься до хати, — Не йди до палацу шукати потіхи, Бо там ти почуєш зневажливі сміхи! Ой, раджу – не рвись до багатих, мій брате! Не рвись до багатих – нема там підмоги, Ні жалю, де в розкошах сяють палати; Хоч витреш собою високі пороги, […]

Як піду я, піду я по нивах, По мозольнім ратайськім сліду, По лугах, по дібровах шумливих, Та по селах убогих піду. Там почну я пісні вигравати На печальній сопілці своїй; Нещасливий, наморений брате, Кращу думу ти в серці лелій! Я вітання для ниви заграю, Щоб родила щиріше вона; Боронуй своє поле, ратаю, Надаремно не кидай […]

Ех ти, літо з гарячими бурями! Оживляєш і поле, і луг. Розлучуся з думками похмурими, Вийду з хати, погляну навкруг. Шум стоїть над густою дібровою, Ніби рада про щось там іде; Потічок гущиною вільховою Шелепоче, мов нитку пряде. Розпласталися ниви, мов килими, — А над нами небесна яса! Там жита з колосочками білими, Там срібло […]