Невичерпальність

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Та й не жалко мені та й ні на кого, тільки жалко мені на отця свого — на отця свого, на старенького — оженив він мене, молоденького. Та й узяв жінку не до любові, не до любові, не до розмови, ані хліба спекти, ні між люди піти. «Та піди, сину, у Китайгород, у Китайгород та […]

За городом качки пливуть, каченята крячуть —вбогі дівки заміж ідуть, а багаті плачуть.Вбогі дівки заміж їдуть з чорними бровами,а багаті дівки сидять з кіньми та з волами. «Чи чула ти, дівчинонько, як я тебе кликав,через твоє подвір’ячко сивим конем їхав?» —«Ой хоч чула, хоч не чула — не обзивалася:темна нічка-петрівочка — вийти боялася!» «Ой не […]

Надаремно бузок садовитьчи підрізає азаліїй набирає воду у відра,що лице її віддзеркалює. В одному відрі не бачитьселянка свого обличчя —то зверху папороть мокраграйливо простерла листя. Настіж вікна, хоча не кличеі не входить ніхто — зачиняє,жде в знемозі сну — той приходитьі трима її до світання. Відведіть із джерельця воду,що тамує спрагу сердезі,потопчіте її посіви,закопайте знаряддя […]

Північ лагідна й мила.Чую — пульсує сіку стеблах трояндових до бутонів.Чую — горятькоролівського тигра смуги,спати йому не дають.Чую — поезія чиясьросте серед ночі,зростає, мов дюна.Чую — мати моя заснула,глибоко дише.(Я, п’ятирічна,сплю біля неї).Чую — Рона до моря біжитьі мене ласкаво несе, як мати,осліпла від піни сліпої.А тоді не чую нічого,падаю тількисеред мурів Арля,повних сонця…

Шляхи мої неміряні, гори мої не важені, звірі мої не наджені, води мої не ношені, риба у їх не ціджена, птахи мої не злякані, діти мої не лічені, щастя моє не злежане… Оце така я в тебе, матінка, в руці Господній Україна, синєнебая!