Одсяяло, одсиніло полуднє…

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

І скільки я верстов поміряв, І скільки я стовпів пройшов, — Розвіяв дні, неначе пір’я, І стер, як пару підошов. Малими вийшов я ногами, І ріс, міцнів я у ходьбі, Мої пісні поглинув гамір Таких же, як і я, рабів Цвітуть там верби кожне літо І червоніє верболіз, Я ще не виріс, щоб летіти — […]

Вітер з поля, хвиля з моря — гой, та довела любов до горя! Світ-головушка кружиться — гой, та на плече орел сідає. «Гой, та орел сизокрилий — скажи правдоньку, де мій милий?» «А твій милий на роботі — гой, та у ливарному заводі». «Що ж він робить, виробляє?» «Гой, та мідні труби виливає». «Ой що […]

Ой високо, високо клен-дерево од води, клен-дерево од води — та й то листки опали, та й то листки опали — за водою попливли; ой то ж були не листки — то ж матінки слізоньки. Тоді мене згадають, як вечерять сідають — як вечерять сідають, як ложечки роздають; чогось лишня ложечка — на чужині донечка. […]

Про дівчат. Вони тут не стільки юні, скільки терті — заграють і Казанову. Розквітають пізніше, десь так в іюні, чи то в червні (пробач, забуваю мову). Привселюдно поводяться вкрай вульгарно, вкрай бульварно виснуть на кожнім хлопі, одягаються, правда, достатньо гарно: так колись одягалися вже в Європі. Щодо вроди їхньої. Щодо сенсу спокушань. Зірок хоча й […]

Ой чую я через люди — що мій батько в гостях буде… Ой ждала я, ждала, всю нічку не спала — кватирочки повідчиняла. А мій батько їхав, їхав — та до мене й не заїхав. Ніч моя темна, ще й ти, зоре ясна — видно, моя доля безщасна! Ой чую я через люди — моя […]