Надвечір.
Два лантухи сміття
плечима гнули поставу.
Ставина дрімала
під сизим серпанком.
Докори людські –
порожня полова.
Байдуже.
Перший тягар…
Трагедія
Поезія про трагедію осмислює події, які призводять до глибоких втрат і незворотних змін. Вірші про трагедію можуть розповідати про смерть, війну, катастрофи, зруйновані родини та людські помилки.
Трагічні події в поезії розкриваються через особисті переживання. Автори говорять про біль, пам’ять і наслідки подій, які назавжди змінюють життя окремої людини або суспільства.
Всі твори
59 творів у каталозі
Уже Софія відструменіла,
відмерехтіла бузковим гроном.
Ти йшла до мене, але не встигла
за першим зойком, за першим громом.
Немов …
Горить сосна — од низу до гори.
Горить сосна — червоно-чорна грива
над лісом висить. Ой, і нещаслива
ти, чорнобрива …
Украдене сонце зизить схарапудженим оком,
мов кінь навіжений, що чує під серцем ножа.
За хмарою хмари. За димом пожарищ — …
Мов бура плахта, хмара круків
сідає на дахах бриластих,
і місяць, звівши сині руки,
немов пророк, став місто клясти.
За …
Підводяться, мов сонні, велетенські леви, силюети
тяжких, прирослих до землі, кам’яностопих тюрем
і в’язнів по ночах відвідують коханки і комети,…
Ваші списки
Зберіть власну добірку: Трагедія
Додавайте твори до свого списку одним кліком і діліться ним за посиланням.
Не втекти вже, дарма, від жорстоких цих днів,
не втекти вже ні в мрію, ні в пісню.
Мов фальшива струна, …
Місто спить. Млою густо повиті,
Маячать кам’яниці жахні…
Знишкло все; тільки збещені, ситі
Ще чигають на втіхи смачні;
Наласуючи за …
Весна іде. Сніги чорніють;
З-під них пожовклі та бліді
Виходять руна; скрізь леліють
Озера талої води.
На плеса з вирію …
Ніхто не розумів, що ґелґотів довготелесий та сухоребрий каратель. Але всі бачили, як з його рота виповзали гадюки. Вони довго …
Росла в гаю конвалія
Під дубом високим,
Захищалась від негоди
Під віттям широким.
Та недовго навтішалась
Конвалія біла, —
І …
ДІЯЧІ:
К а с с а н д р а — дочка троянського царя Пріама, пророчиця, жриця Аполлона.
П о …
Козак умирає, дівчинонька плаче:
Візьми ж мене в сиру землю з собою, козаче!
– Ой, коли ж ти справді вірная …
Народ, утомлений в боях,
Упав хрестом у пил, на шлях,
Тернистий шлях…
Регочуть Юдині сини,
Міняйлів чернь кричить: “Розпни!
Розпни, …
Товаришам присвячую.
Вона сьогодні дим пуска безбожно в небо синє…
За вісовою — бурти… бурти… скирти… далина…
Розлито спів широкий, …
Лю Мартиновській
То не сонце затріпало крилами
І упало в пісок золотий…
Гей, і правду сказати несила мі,
А збрехати……
Вмерло море якоїсь ночі —
у тісних берегах зібгалось,
наче зморщилася накидка,
що пожбурена геть недбало.
Як хмільний альбатрос ширяє,…
Ніхто ні хусточкою не махав,
і не казав ніхто «прощай»,
коли мій поїзд від лісів і трав
мене відвозив у …