Чорне. Чорне…

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Суремлять сурми клич до бою, Вітри розносять їхній дзвін. Той поклик піснею палкою Відлунює з усіх сторін. Про славу-чудо грають сурми, Про щастя рівне для всього Народу… Звуть ламати тюрми, Звуть… ох, багато до чого!.. Та дзвонять надаремно труби, Народ обдурений притих. Той спить, а той боїться згуби Розпука й жаль скувала всіх. Лиш кат […]

Ой у полі, ой у полі та туман-димно — за туманом нічого не видно. Тільки видно, тільки видно та криниченьку — холодную та й водиченьку. Ой там дівка, ой там дівка та й воду брала — улан коня та й напуває. Дівка коню, дівка коню води підливає — улан дівку та й підмовляє: «Ой поїдьмо, […]

Брала дівка льон дрібненький, брала, брала, тонко вистеляла, всю долину сходила — та й не знайшла парня молодого, которого любила. Полюбила парня молодого — у солдати забрали, та й погнали того козаченька все битими шляхами. За ним, за ним його товариші вороними конями. Вийшла дівка за нові ворота — вмивається сльозами. «Не плач, не плач, […]

Папуга мій зелений і шафранний,папуга жовтий, як цвітінь весни,гаркаво так сказав мені «негарна»,розкривши дзьоб, що наче в сатани. Я не така, якби ж була негарна,негарна й матінка була б моя,негарне сонце бачила б у небі,негарний вітер слухала б здаля,вона б купалась у воді негарній,негарний був би й світ, що нам сія… Отой папуга жовтий і […]

Матінко люба, йду уві сні яповз краєвиди темно-бузкові,навколо мене — чорні вершини,завжди я мушу долати гору;ти на горі тій, та надаремно —дійти до тебе ніяк не можу,несила, рідна, тебе обняти —іншу вершину весь час обходжу. Часом ідеш ти й сама шляхамивеселих ігрищ або розбоїв.Ми одна одну вже відчуваєм,але не бачим на власні очі,і не вдається […]