Вавілон був і Ассірія…

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Ой давно, давно я в батька була — вже й тая стежечка терном заросла! Ой терном, терном ще й шипшиною — я в батька була ще дівчиною! Я в батька була, так як цвіт цвіла, тепер я стала, як трава в’яла, куди летіла — трава шуміла, а де ж я впала, там річка стала. Текла […]

Життя моє трудне й нужденне, І, скільки світу, кожен звик Гордити мною, кпити з мене, — Бо я мужик, дурний мужик. Я підписатися не вмію, Не ходить гладко мій язик, Бо вічно я орю та сію, — Бо я мужик, дурний мужик. Я з праці хліб свій добуваю, Зношу лайливий, грубий крик. Я рідко-рідко свято […]

Їхали чумаки та із України, стали попасати та на край долини. Викресали вогонь та й до ружини, розпустили пожар та й по долині. Розпустили пожар та й по долині, солов’єві діти попалили. «Зозуленько сива, сестро моя, пропали діточки, пропав же я». Зозулечка з гаю вилітає, соловейка братом називає: «Чи я тобі, брате, не казала, чи […]

Ой по горах, по долинах пташечки літають — не зазнала я розкоші, вже літа минають. Чи я спила, чи я з’їла, чи гарно сходила? Тільки мої всі розкоші, що гірко робила! Ой вирву я з рожі квітку та пущу на воду: «Пливи, пливи, з рожі квітко, аж до мого роду!» Плила, плила з рожі квітка, […]

Я люблю наших нив золотину І сповиті у зелень луги, Шум похмурих борів навкруги, Дзвін джерел у серпневу годину… Я люблю в наших селах стоги, Вкриту мохом убогу хатину, Свій народ – цю прив’ялу квітину, Цілий край, що мені дорогий. Я люблю ясні очі і груди, — Від дівочої гину краси, І болить мене серце […]