О Космосе великий наш,
безмежжя розпрозорене!
Ми із Землі блакитної
мчимо у далі зоряні.
Ми всі до тебе звикнемо,
раніш …
Час
Поезія про час розмірковує про минуле, теперішнє та майбутнє. Вірші про час часто говорять про швидкоплинність життя, старіння, пам’ять і неможливість повернути прожиті моменти.
Час у поезії може бути невблаганним, циклічним або майже невідчутним. Через його образ автори осмислюють зміни людини, втрати та цінність кожної миті.
Всі твори
70 творів у каталозі
Над болотом пряде молоком…
Чорний ворон замисливсь.
Сизий ворон задумавсь.
Очі виклював. Бог зна кому.
А від сходу мечами йде …
Пахтять кульбаби золоті меди
і, ніби хмарка бурштинова, бджоли
злітаються до мене знадокола
і позначають трачені сліди.
І вже нема …
От ликующих, праздно болтающих,
Обагряющих руки в крови
Уведи меня в стан погибающих
За великое дело любви.
М. Некрасов
Марусі …
Річний пісок слідок ноги твоєї
І досі ще — для мене! — не заніс…
Тремтить ріка, і хилиться до неї…
Відстукали копита коней бойових,
Серця в мозиль, каміння в пил зітерши,
І я прийшов, прийшов уже не перший
Слідами втоптаних …
Ваші списки
Зберіть власну добірку: Час
Додавайте твори до свого списку одним кліком і діліться ним за посиланням.
Чорніє лід біля трамвайних колій,
Синіє в темних улицях весна,
Мого юнацтва радість осяйна
Встає назустріч нинішній недолі.
“Це справді …
Як нам жить хвилиною легкою,
Коли такий на пам’яті тягар
Речей, обставин, люду і примар
Ліг і лежить нестерпною вагою?…
вікно в візерунках
незмінні часи
звуки все ті ж.
і ми молоді
що не знають про біль і страждання роки. …
Лінії в блокноті,
хаотичні наче зорі.
Так задумано, однак
не буває хаотично —
все на місці.
Діло в баченні картини.…
Обплетений вітрами ранок
шугне, мов циганя, з води
і на піску кричить з нестями,
обсмалений і молодий.
Ріка зміяста з …
Дубове листя, терези купців, цигани,
щоденний гамір і щоночі вічні зорі.
Життя, що найтрудніше із мистецтв. Догана
за кожний зайвий …
Хто ж потребує слів твоїх?
Чи той, що важить хліб і сіль,
чи той, що відсотки рахує,
чи той, що …
Мов кусні зір розбитих, сплять на цвинтарях машин завмерлі авта,
червоне квіття цвілі міряє застиглі в мідь роки й хвилини,…
Кінчаючи цієї книги
співні, п’янливі сторінки,
не думай, друже, що у них я
горіти зможу крізь віки.
Із поривань, натхнень, …
Мої дні жорстокі та холодні
полину навіяли в пісні,
потонули обрії в безодні
чорної весни.
Знов підказує мені до вуха…
Розсунулись, мов карти стіни,
угору стеля поплила,
і вікна згасли в синій тіні,
найближчі речі вкрила мла.
Так ява стала …
Розгорнулась земля, наче книжка
(дороги, дороги, дороги).
Зашуміла трава і принишкла,
простелилась нам юним під ноги.
Тільки небо і тільки …