Час

Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,…

Коли втомлюся я життям щоденним,
Щоденним лихом, що навколо бачу,
Тоді я думку шлю в світи далекі,
Блукає погляд мій …

Далі, все далі! он латані ниви,
Наче плахти, навкруги розляглись;
Потім укрили все хмари ті сиві
Душного диму, з очей …

Ще старість не прийшла, а все минуле
не раз мені став перед очима,
і я дивлюсь так пильно, мов боюся,…

Несе вітер легке пірʼя
У Великий у Каньон
А поет, на схилі, марно,
Ловить гуркотіння тон.

Але гуркоту не чутно.…

Талого снігу платочки сивенькії
дощик дрібнесенький, холодний вітрець,
проліски в рідкій травиці тоненькії,
се була провесна, щастя вінець?

Небо глибокеє, …

Я звав тебе Ізольдою нераз,
Бо, як Трістан, знайшов я в тебе ліки.
І вірив, що щаслив буду вовіки,
Як …

Коли в монастирях був папірусу брак,
Ченці з рукопису старе письмо змивали,
Щоб написати знов тропар або кондак,
І палімпсестом …

Дівчино-серденько! Ти мов рожевий цвіт
Напрочуд кожному пишаєшься красою.
Хто раз тебе уздрить, забуде цілий світ
І мимохіть услід полине …

На гравюрі в злотистому полі
двоє тіл золотавих сплелись,
мов клубки, в золотім ореслі.

Перше лагідно мову веде,
його лагідно …

Ронда, ронда Аргентини
десь на тропіку скресає
і, спускаючись по ріках,
разом з ними виростає.
Обминає всі посіви,
поникає біля …

Коли горбом над книгами товстими
Мудрець літами закляка
І раптом голову свою над ними
Підніме й бачить із вікна,

Що …

1.

Все відійшло: і зойк заліза,
І гуркіт міст, і стукіт днів, —
Ось широчінь блакитно-сиза,
Морського вітру рівний спів.…

Із-за гори кам’яної
голуби літають —
не зазнала розкошоньки —
вже літа минають.

Запрягайте коні в шори —
коні воронії …

Зорі плинули на хмарах,
курів сніг з небес;
ішли люди всі у парі,
а я ждав тебе.

Замок стіни свої …

Все, що має статися, вже сталось.
День тверезий. Праця з-під ярма.
Чи ж почую, як щоденний галас
Перетне архангельська сурма?…

Поможи мені, римський орле,
Моїх каторжних предків тавро!
Над життям моїм — кара на горло,
На руках моїх — зрадницька …

…wie menschlich sie Madonnen planen…
Р.М.Рільке

I.

Під позолоту повечір’я — прозбріш синь.
Над містом сяє хмарний вирій — лунка …