З «Варязької весни»

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

А тепер опусти мені, боже, віїі вуста заморозь мені,бо сказані всі словаі зайвими стали години і дні.Він дивився на мене, я дивилась на нього,ми дивилися довго,наче в смерть, проникали зіниці.Зблідли наші обличчя з тривоги,їх осяяв екстаз, як вогонь, —за цією миттю нема вже нічого! Говорив він до мене судомно;і в словах моїх плутаних, повних журби,був […]

I. Ще сяє день. Ще високо блакить. Далеко ще до вечора, єдина. Мої обійми сильні і палкі, І прийде час — ти подаруєш сина. Я знаю — гуркотить лиха година, Грядуть заліза й пурпуру роки. Він буде воїн. Ждуть його — полки, Ночами — чвал, а в спеку — люта днина. Та пам’ятай, що ще […]

Матінко люба, йду уві сні яповз краєвиди темно-бузкові,навколо мене — чорні вершини,завжди я мушу долати гору;ти на горі тій, та надаремно —дійти до тебе ніяк не можу,несила, рідна, тебе обняти —іншу вершину весь час обходжу. Часом ідеш ти й сама шляхамивеселих ігрищ або розбоїв.Ми одна одну вже відчуваєм,але не бачим на власні очі,і не вдається […]

Ми молодість тверду і кучеряву складаємо, мов прапор, на лафетах. У куряві цілує очі слава, горять на небі кулі і комети. Змішалися, у куряві склубившись, статуї й люди перед арсеналом. Ми, на багнети сонце настромивши, виходимо нестримно і зухвало. Юрба в вертепах вулиць, наче повінь. З-під ратуші зриваються два леви, біжать в юрбу, толочать, брук […]

Тобі молюся, сонце, боже вогнегронний, Трияснодивна квітко у світах без меж, Ти пелюстки свої — дні круглі, мов корони, По одному звіваєш і в безодні шлеш… Вони і світять, і летять без гуку й шуму, І землю овівають веснами нам знов, І серцю надихають найтеплішу думу Про невмируще щастя і любов; І дякувати серце вже […]