Ой не цвіти буйним цвітом

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

І дійсно, лист Ваш — подих моря, Солоність вітру й воля хвиль. В живім просторі неозорім Зростає дух і слабне біль. Так, уявляю: білі дюни, Блакитний віддих глибини, А вітер вічний, вітер юний Співа про звабу далини. Там очі вічно смокчуть далеч, Там конкістадор — чоловік, І те, що даль пророкотала, Стає легендою навік. 3 […]

Катрі Гриневичевій Тут спізнені черешні. Дика рожа Ще квітне, хоч на долах — вже жнива. О земле рідна, знову ти нова, І я отут як гість із Запорожжя. Смереки, ялівець, густа трава. Та Прут шумить — його не затривожать Ні хащі, ні камінні бездорожжя, Ні людські тіні, ні земні слова. Від полонини віє прохолода. Чим […]

По той бік гора, по сей бік гора,поміж тими крутими горами сходила зоря. Ой то ж не зоря — дівчина моя,з новенькими відерцями по водицю йшла. «Дівчино моя, напій же коняз рубленої нової кринички, з нового відра!» «Козаченьку мій, коли б я твоя —взяла б коня за шовковий повід та й напоїла». «Дівчино моя, чом […]

Не мрійте про минулість величаву, Бо мріями її не воскресить. Віддайте хоч життя – вона й на мить Не вернеться, не принесе вам славу. Майбутнє ваше крізь далінь темнаву Не світить щастям, мов ясна блакить. І сумнів, схований в душі, тремтить, І родить безнадію чорну й мляву. Облиште марити про давні дні, І як душа […]

Ой вербо, вербо, де ти росла, що твоє листячко вода знесла? Ой знесла, знесла тиха вода — а я, молода, як ягода. А я, молода, як ягода, не піду заміж за рік, за два. А піду заміж аж п’ятого — за того п’яницю проклятого. Ой кажуть люди, що він не п’є, а він із корчми […]