Квітко мужності одвічна,
золота моя лелітко,
не з землі, стопелюсткова,
ти ростеш, вогненна квітко.
Квітку цю дарують радо
у купальську ніч на свято.
Квітко, наче лань, стрімлива,
невгамовна, яснолика, —
розпускаєшся неждано
уночі, вогненна квітко.
Квітку цю дарують радо
у …
Поетові Тассо де Сільвейра
Подай мені руку й до танцю ходім,
дай руку й полюбиш безумно і строго.
Мов квітка одна на стеблі золотім,
мов квітка ми будем — і більше нічого.
Не знатимеш плину хвилин і годин,
не вийдемо …
Я з ним зустрілась на стежці.
Вода туманіла снами
і не розкрились троянди —
та квітла душа вогнями.
І ось у бідної жінки
лице омите сльозами!
Виводив пісню веселу
безжурними він устами,
поглянув — і став чарівним
той спів, що …
Яка ж дитина не бажає
танок на пагорбах водить?
Хто забаривсь — хай здоганяє,
за нами вгору хай біжить.
Ми повз кошари збігли з гуками
на гору, де такий прозор, —
і з піснею з’єднали руки,
і доли осіяв наш …
Гей! Пограймося, синочку,
в королеву й короля!
Це твоє зелене поле.
Бо чиї ж іще поля?
Бач, голівку конюшина,
вгледівши тебе, схиля.
Це твоя уся долина.
Бо чия ж іще земля?
Це для тебе з цвіту яблунь
мед визбирує бджола.…
Мамо, ти мене цілуєш,
та стократ цілую я,
не злічити тих цілунків,
повних світлого чуття…
Сяде бджілка на лілею,
крильця лагідно стуля.
І так само тихо-тихо
ти голубиш немовля…
Заглядати в твої очі
я готова все життя:
о, яке в …
Де жили в Тауантінсуйо
індіанці древні,
гімни й танці ми принесли
в гори ці пустельні.
Тут вогні живі палали,
завивали кени
і співали юні жриці
й мудреці священні.
І, засліплений сонцями,
опустивсь ти, певно,
щоб побачить індіанців
і стовпи вогненні.…
Ронда, ронда Аргентини
десь на тропіку скресає
і, спускаючись по ріках,
разом з ними виростає.
Обминає всі посіви,
поникає біля гаю.
Вирушаємо за сонця,
ідемо, коли смеркає…
Поминувши Ентре-Ріос,
мов тіка за виднокраї,
бо роз’єднується коло,
рветься натиском врожаю:
сім …
Вчительці Еммі Ортіс
Світло всесвіт огортає,
в тому світлі бачу сейбу,
і Америки в тій кроні
грають спалахи зелені!
Гей, сейбо, гей-но, гей-но!
Сейба ця не виростала:
сейбу, дерево правічне,
не саджали індіанці
і не зрошували ріки.
Проти неба вихиляє…
Шляхами зі Сходу на Захід,
як вої в залізних заставах,
шикуються в ронду сувору
стосот срібних пальм величавих.
Вони розбредуться гуртами,
як зорі чи вівці в отавах,
і знову ладнаються в ронду
окрилених пальм величавих.
Помежи тростин та бавовни,
по …