Ой гиля, гиля, гусоньки, на став

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Застрягло у моєму горлі слово —і не позбудусь, не звільнюсь від нього,хоча воно в мені пульсує кров’ю,бо випущу — і спалить воно поле,ягня заб’є чи птицю кине долу. Я мушу його вирвати і сховати:знайти боброву нору глибочезнуабо вапном те слово загасити,щоби, як душа, вже не могло літати. Що я живу — виказувать не хочу,допоки у […]

Ріка несе по кам’янім річищі весінній теплий каламут, а верби і від їх будинки вищі своєю тінню повнять нурт. Біжать через місток семінаристи, розчервонівшися, мов жар, а бір, опришків притаївши свисти, повільно близиться до хмар. І сонце, сонце, хвилі, і сороки, і дальнього повітря тло розбурхано і дзвінко на всі боки кричить про щастя та […]

Терен, мати, коло хати —в нього цвіт біленький;а хто любить очі карі —а я — голубенькі. А я люблю голубії —я на них дивлюся;брешіть, брешіть, воріженьки —я вас не боюся! Брешіть, брешіть, воріженьки —добрешетесь лиха,бо нас двоє, серце моє —кохаймося стиха! Не піду я на кладочку —бо кладочка гнеться;не піду я за багача —нехай западеться! […]

Мій індіанине, мій хлопче,як ти в журбі, приляж на землю,так само припадай до неї,як будеш радістю обнятий. Почуєш дивовижні речіпід барабан землі своєї;почуєш вибухи багаття,що прагне до небес дістатись,почуєш пошум рік широких,громи високих водоспадів,почуєш мукання худоби,важких сокир гулкі удари,почуєш, як молотять збіжжя,почуєш, як лунають свята. На все, що індіанин бачить,йому відповідає бубон.Він то втікає, то […]

Ой на горі пшениченька,А в долині овес — гей,А в долині овес,А в долині овес. Не по правді, мій миленький,Ти зі мною живеш — гей,Ти зі мною живеш,Ти зі мною живеш. Що до тої дівчинонькиТа щовечора йдеш — гей,Та щовечора йдеш,Та щовечора йдеш, А до мене, молодої,Та й у двір не зайдеш — гей,Та й […]