Запрошення

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

У нього палка потреба, у нього жадання слізне: окраєць нічного неба піймати у фокус лінзи… Бо він живе на горищі, а там сутерени вищі: у сутінках — мерехтіння і сонце межує з тінню. Він дивиться тільки вгору, і небо лоскочуть вії, коли в полудневу пору від кухні смаженим віє. Над містом літають птахи, а поруч […]

Ой устану раненько,та й умиюсь біленько, гей,ой сяду я край віконця —виглядати чорноморця. Чорноморець їде, їде,аж семеро коней веде, гей,на восьмому, вороному,у жупані голубому. Я ж думала, що додому —а він їде аж до гаю, гей,а він їде аж до гаю,аж до тихого Дунаю. Став він коней напувати —стала вода прибувати, гей,стала вода прибувати —чорноморець […]

Вийду на поле, гляну на море, —Сама ж я бачу, що мені горе.Сама ж я знаю, чого я плачу, —Що я милого нігде не бачу. Кого я люблю, той за плечима,Кого не знаю, — перед очима.Ой боже, боже, за що так мучиш?Дався пізнати, — чому не злучиш?

Мати, моя мати, Що ти наробила, — Мене горювати На світ народила? За що, за що Твій син бідак, За що, за що Він плаче так? Скажи! Бідує дитина, Ти й сама не скачеш, — За себе й за сина Плачеш, мамо, плачеш. За що, за що Твій син бідак, За що, за що Ти […]

Ой у полі при дорозі лежить камінь мармуровий,а на тому камені сидить хлопець чорнобровий.Ой сидить же він, сидить та дрібні листи пише,дрібні листи написав та й до дівчини відіслав. «Допоможи мені, боже, свою дівчину взяти!Хоч худоби не діждуся — з хорошою наживуся!Ой що ж мені по худобі, що худоба двір заляже?Погана дружинонька молодому світ зав’яже!»