<p>Мозолисті руки — схожі<br />на звірят чи на молюсків,<br />кольору землі, чи гною,<br />чи вогню, чи саламандри<br />спеченої, — опадають<br />втомлені вони і знову<br />піднімаються в роботі.</p>
<p>Без упину місять глину,<br />чи товчуть гірке каміння,<br />чи перебирають струни<br />конопель, чи …</p>
<p>На фоні неба чистого рукою<br />мигдаль я обтинаю. Ось торка<br />галузка, мов коханого щока,<br />з невкірністю і пристрастю прудкою.</p>
<p>Так обтинаю, мов строфу творю,<br />в якій моя живуща кров палає,<br />вкладаю серце, все життя безкрає<br />в цю мигдалеву весняну зорю.…</p>
<p>Застрягло у моєму горлі слово —<br />і не позбудусь, не звільнюсь від нього,<br />хоча воно в мені пульсує кров’ю,<br />бо випущу — і спалить воно поле,<br />ягня заб’є чи птицю кине долу.</p>
<p>Я мушу його вирвати і сховати:<br />знайти боброву …</p>
<p>А мені на повен голос<br />нині хочеться співати,<br />хоч і не живу на Кубі,<br />де стрункі зростають пальми,<br />хоч і ненька моя рідна<br />вже не з’явиться в оселі,<br />та і я не повернуся,<br />не гукну з човна до неї…</p>
<p>Не …</p>
<p>Двадцять вже літ, мов розпечене лезо,<br />в плоті моїй —<br />вірш нескінченний, що б’ється у груди,<br />наче прибій.</p>
<p>Велич його невмолимо стискає<br />душу мені.<br />Як же співати вустами, що взнали<br />присмак брехні?</p>
<p>В мові людській підбирати даремно<br />вбогі слова,<br />віршу …</p>
<p><i>Моїй сестрі</i></p>
<p>Гляньте — хор дівчачий,<br />це ж навколо мене<br />тисяча дітей,<br />і мені підвладний<br />світ ясних очей!</p>
<p>На землі пустельній<br />під палючим сонцем<br />веселить бугор,<br />як велика квітка,<br />мій дівчачий хор!</p>
<p>На зеленім долі,<br />біля гір високих<br />голос затремтів:…</p>
<p>Яка ж дитина не бажає<br />танок на пагорбах водить?<br />Хто забаривсь — хай здоганяє,<br />за нами вгору хай біжить.</p>
<p>Ми повз кошари збігли з гуками<br />на гору, де такий прозор, —<br />і з піснею з’єднали руки,<br />і доли осіяв наш …</p>
<p>Вже ніч взялася виповняти<br />пітьмою все навкруг по вінця,<br />і нам пора вертать до хати<br />вслід за архангелом і вівцями.</p>
<p>Вже розвели Вогонь в домівці, —<br />обнявши хмиз, він паленіє.<br />Вогонь, який буває вбивчий,<br />тебе й розрадить в безнадії.</p>
<p>На …</p>
<p>Каже дівчинка кульгава:<br />— Як же танцювать мені? —<br />Ми на те сказали: — Серце<br />у танок мерщій пусти…</p>
<p>Тут заїкувата каже:<br />— Як же заспівать мені? —<br />Ми на те сказали: — Серце<br />хай виспівує пісні…</p>
<p>І реп’ях засохлий …</p>