Мозолисті руки — схожі
на звірят чи на молюсків,
кольору землі, чи гною,
чи вогню, чи саламандри
спеченої, — опадають
втомлені вони і знову
піднімаються в роботі.
Без упину місять глину,
чи товчуть гірке каміння,
чи перебирають струни
конопель, чи …
На фоні неба чистого рукою
мигдаль я обтинаю. Ось торка
галузка, мов коханого щока,
з невкірністю і пристрастю прудкою.
Так обтинаю, мов строфу творю,
в якій моя живуща кров палає,
вкладаю серце, все життя безкрає
в цю мигдалеву весняну зорю.…
Застрягло у моєму горлі слово —
і не позбудусь, не звільнюсь від нього,
хоча воно в мені пульсує кров’ю,
бо випущу — і спалить воно поле,
ягня заб’є чи птицю кине долу.
Я мушу його вирвати і сховати:
знайти боброву …
А мені на повен голос
нині хочеться співати,
хоч і не живу на Кубі,
де стрункі зростають пальми,
хоч і ненька моя рідна
вже не з’явиться в оселі,
та і я не повернуся,
не гукну з човна до неї…
Не …
Двадцять вже літ, мов розпечене лезо,
в плоті моїй —
вірш нескінченний, що б’ється у груди,
наче прибій.
Велич його невмолимо стискає
душу мені.
Як же співати вустами, що взнали
присмак брехні?
В мові людській підбирати даремно
вбогі слова,
віршу …
Моїй сестрі
Гляньте — хор дівчачий,
це ж навколо мене
тисяча дітей,
і мені підвладний
світ ясних очей!
На землі пустельній
під палючим сонцем
веселить бугор,
як велика квітка,
мій дівчачий хор!
На зеленім долі,
біля гір високих
голос затремтів:…
Яка ж дитина не бажає
танок на пагорбах водить?
Хто забаривсь — хай здоганяє,
за нами вгору хай біжить.
Ми повз кошари збігли з гуками
на гору, де такий прозор, —
і з піснею з’єднали руки,
і доли осіяв наш …
Вже ніч взялася виповняти
пітьмою все навкруг по вінця,
і нам пора вертать до хати
вслід за архангелом і вівцями.
Вже розвели Вогонь в домівці, —
обнявши хмиз, він паленіє.
Вогонь, який буває вбивчий,
тебе й розрадить в безнадії.
На …
Каже дівчинка кульгава:
— Як же танцювать мені? —
Ми на те сказали: — Серце
у танок мерщій пусти…
Тут заїкувата каже:
— Як же заспівать мені? —
Ми на те сказали: — Серце
хай виспівує пісні…
І реп’ях засохлий …
Шляхами зі Сходу на Захід,
як вої в залізних заставах,
шикуються в ронду сувору
стосот срібних пальм величавих.
Вони розбредуться гуртами,
як зорі чи вівці в отавах,
і знову ладнаються в ронду
окрилених пальм величавих.
Помежи тростин та бавовни,
по …