Українські візантійські очі…

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Зелена та ліщинонька —Гей, чом без сонечка зів’яла?Молода та дівчинонька —Гей, козаку світ зав’язала. А я, молод, діжду вечорини —Гей, піду гулять до дівчини;Приходжу я та під віконце —Гей: «Добрий вечір, ти, дівчино-серце! Чом до мене ти не виходиш —Гей, мені слова не промовиш?»

А тепер опусти мені, боже, віїі вуста заморозь мені,бо сказані всі словаі зайвими стали години і дні.Він дивився на мене, я дивилась на нього,ми дивилися довго,наче в смерть, проникали зіниці.Зблідли наші обличчя з тривоги,їх осяяв екстаз, як вогонь, —за цією миттю нема вже нічого! Говорив він до мене судомно;і в словах моїх плутаних, повних журби,був […]

* * * Несамовитим криком крови Роздерлися Твої уста: Сурмищ у рупор пурпуровий, Вагітна бурями повстань! Крізь чорних днів крижану хугу, Крізь свист степів, крізь порох трун — Виконуєш космічну фугу На струнах зореметних рун. З несамовитого Синаю Ти — гураганом голосів — Гукаєш, кличеш, проклинаєш В своїй розіп’ятій красі. 1923

Котилася ясна зоря з небаТа й упала додолу —Журилася молода дівчинаТа своєю бідою: «Ой хто ж мене, молоду дівчину,Та проведе додому?» —Обізвався козак молоденькийТа й на воронім коню: «Гуляй, гуляй, молода дівчино,Я заведу додому!» —«Веди, веди, молодий козаче,Та веди, не барися! Бо за мною, та за молодою,Увесь рід зажурився —Не так весь рід, та не […]

Зашуміла ліщинонька, заплакала дівчинонька. Заплакала, затужила, — нема того, що любила. Нема його і не буде, — розраяли злії люди. Розраяли, розсудили, щоб ми в парі не ходили. А ми в парі ходить будем, одно друге любить будем! Корикнув старий на малого: «Сідлай коня вороного! Та й поїдем в чисте поле — там дівчина просо […]