Хто
Тодось Осьмачка
Твоїй памʼяті,
брате Самійле
На персах землі — ропа;
У важке небо зоряне з сонцем —
впира чолом.
Од пʼят гори до зір небесних —
криваві тумани.
На горі в туманах — хрест.
Простяг рамена
од краю світа до краю,
од сходу на захід.
У світ упала тінь хреста
з півночі на південь.
На хресті — людина.
На степи, на води
звисає глава.
З душі землі встають крики,
тьмою птахів летять на хрест.
Голосінням там сповняє небо.
По дереву муки
тринадцять ран людини —
стікає кров.
Ріками рине
з горя по стегнах,
по ребрах землі
в моря криваві —
вщерть.
З печер і нор,
з хащів, лісів
вовки пішли.
По чреву світа
ватаги ходять —
ситі, пʼяні,
п’ють кров.
Розпʼяв хтось правду на Голгофі
знов!
Звір бенкетує!..
Болить душа…
1921 р.
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!