Не боюсь я ні бога, ні біса,
Маю серця гіпотеку чисту;
Не боюся я й вовка із ліса,
Хоч не …
Гідність
Поезія про гідність говорить про внутрішню свободу людини та її право залишатися собою за будь-яких обставин. Вірші про гідність часто з’являються там, де людина протистоїть приниженню, несправедливості або примусу.
Гідність пов’язується з честю, відповідальністю, свободою вибору та здатністю відстоювати власні переконання. У громадянській поезії ця тема може набувати особливо сильного звучання.
Всі твори
42 твори у каталозі
Всі хочуть, знати правду,
І так хочуть її скрити,
Всі одноголосно, сварять владу,
Не дивлячись, в своє корито.
Один, на …
Хто ж це так із тебе насміяться смів?
Хто у твоє серце ніж загородив?
Виростали діти в хаті, як в …
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила …
Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,…
Як добре, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся…
Ваші списки
Зберіть власну добірку: Гідність
Додавайте твори до свого списку одним кліком і діліться ним за посиланням.
Я слухаю: “Єдиний він, баштан —
Ще зброя нам на голод і на злидні.
День ясний там і вечори погідні,…
Я знаю: ми — тугі бібліофаги,
І мудрість наша — шафа книжкова.
Ми надто різьбимо скупі слова,
Прихильники мистецтва рівноваги.…
Чи то струни, чи не струни,
чи то, може, вістря шпаг?
Вік минув зеленорунний,
що садами ніжно пах.
Навіть скрипки …
Мохнатий, мохнавий, патлатий,
курлапий та клишавий та чеверногий
вилукуваті підігнув під себе ноги
й більмом споглядає на сонячну лату.
Брудний, …
Не плач, моя рибко кохана,
Шануй оченята-зірки!
Я знаю, образили сп’яна
Тебе оті пані бридкі:
З тебе насміхалися знову
На …
Присвята Ліні Костенко
Як він ішов!
Струменіла дорога,
Далеч у жадібні очі текла.
Не просто ступали —
Співали ноги,
І …
Дядька затримали чи впіймали —
Дядька в сільраду ескортували.
Дядька повчали і докоряли:
“Як вам, дядьку, не ай-ай-ай
Красти на …
Ранком Шворня розбудив телефонний дзвінок. Опанас узяв трубку.
— Слухаю.
— Шворень? Це з редакції “Поетичний дріб’язок”. Зараз до вас …
Диктатори, королі, імператори,
Мліючи в димі хвальби,
Роззявляли пащі, мов кратери,
І гукали:
— Ми — символ доби.
— Хто …
Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти.…
Є тисячі доріг, мільйони вузьких стежинок,
Є тисячі ланів, але один лиш мій.
І що мені робить, коли малий зажинок…
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви …