Янка Купала

72 творів у каталозі
Ой ти, моє сонце, Як же світиш ясно! Де ж тоді було ти, Як жилось нещасно? Як моє дитинство Радості не знало, Як услід за мною Горе мандрувало. Як ховав я батька, Що помер з роботи. Як його могилу Розмивали сльоти. Як ходив я сумно, Та не знав дороги, Оббивав з поклоном Багачів пороги. Як […]
Сидить російський чинодрал, «Царя, отечества слуга», Оков поламаних жандарм, В норі і вже без батога. Він снить про трони, царський двір, Де сяяла чинів юрба, З білоруської поезії Про каторгу і про Сибір… О Русь! Прийми поклін раба! Єдина й неподільна ти, Тебе не дам я розтерзать, Державницький «оплот» змести, Згубить тебе, «родная мать»! Рабів […]
Сумні ми стоїмо перед своєю Майбутністю, ворожим: так чи ні… Чи ми воскреснем, впавши ниць душею, Чи вийдемо з пітьми на ясні дні?.. Сьогодні ми живем, сьогодні й блудим, Підступна маска засліпила нас. Не знаєм, що сказать собі і людям, Не відаєм, хоч відати вже час. Затиснуті, задушені, як миші, Під віником жорстким з усіх […]
Час покликати громаду На пораду, на нараду, На великий здвиг! Хай народ зійдеться й скаже, Як здолати лихо враже Задля днів нових! Як нам жити, поживати, В рідній хаті й біля хати Як заводить лад: Чи зостатися в неволі, Чи дійти нової долі Шляхом барикад. Довго люди вдень блукали, Кров і сльози проливали, Все не […]
Ми споконвіку так господарюєм, брате: То сіємо, то жнем, то орем переліг; Весною журавлів стрічаємо з доріг Далеких, восени їх будем виряджати… І споконвіку нас пани й царі в солдати Беруть і на війну женуть проти своїх. За нашу кров огонь іде до наших стріх, Пожежі косять все, що в хаті й біля хати. Господарюєм […]
Навкруг мого садка – пні медоносних бджіл, Що гомонять-бринять і грають, як музики, їх знаджує здаля цвіт конюшини й вики, Медок несуть вони з близьких і дальніх сіл. Я чищу вулики, обкурюю навкіл, Лишаю восени медів запас великий, Дивлюсь, аби хробак, отой нищитель дикий, В захланстві не скрушив золотокрилих тіл. Коли ж настане час летіти […]
З землею й небом нерозривна нить Мене поєднує – нетлінна павутина, — Земля мене голубить, наче сина, Сповитий дух мій в сонце та блакить. Ще ж у колисці я з пісень навчився снить, Що ці тісні краї – близькі, немов родина, Що ниви рідної – я грудочка єдина, Що іскорка в мені од рідних зір […]
На плечі взявши хрест, серед могил я стану, Як од заснулих там пророків посланець, І гляну аж туди, де світу є кінець, — Найдальші овиди я думкою дістану. Я всюди клич пущу – з кургану до кургану — По всій безмежності широко й навпростець, Клич-заклинання, клич незгублених сердець, Вчарований у спів, у пісню нездоланну. Прокльонами […]
Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]