Сонцю

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Сіріє ранок, і від дальніх темних гір справляється на лагер вітер, потягши у яри та в кручі купи зір, немов кінцями велетенських мітел. І ще не видне сонце з бору та з дібров день чистий простягає небу… І бачу я в ожившім серці знов і знов свою найвищую потребу, Таку ненаситиму, ніби вовк старий, що […]

Ти моя! Ти моя! Ти моя! Ти моя, моя ясная мріє! Ще тепер пал в душі чую я, Насолодою серце п’яніє. Ти моя! – кожна жилка скака. Ти моя! – усміхає серденько. Ти моя! – ум безумно гука. Ти моя! – шепче постіль біленька. Ти моя! – вся подушка тремтить, Що зім’ята од палу і […]

Матінко люба, йду уві сні яповз краєвиди темно-бузкові,навколо мене — чорні вершини,завжди я мушу долати гору;ти на горі тій, та надаремно —дійти до тебе ніяк не можу,несила, рідна, тебе обняти —іншу вершину весь час обходжу. Часом ідеш ти й сама шляхамивеселих ігрищ або розбоїв.Ми одна одну вже відчуваєм,але не бачим на власні очі,і не вдається […]

I Вітер гонить, ніби хмару, Сніг та галич із загат, А назустріч їм із яру Осокори гоготять… Біля хати над обривом Я дорубую війце, Аж замет холодну гриву Тріпає мені в лице; Стогне, виє завірюха Із-під стріхи з рогози, А у хаті і задуха, І весільні голоси; Змерзло в мене й серце, й пальці, І […]

О земле, я люблю, кохаю до нестями Тебе, немов свою коханку, залюбки Сплітати прагну я тобі із зір вінки, Тебе оточувать безсмертними хвалами. На просторі твоїм чудові писанки Я бачу – в зелені ти блискаєш світлами, Братерства й любощів палахкотять зірки; Чого ж я прагну ще? Звідкіль душі надлами? Душа ридає. Мрій нема вже. Тільки […]