Батьківщина

З землею й небом нерозривна нить
Мене поєднує – нетлінна павутина, —
Земля мене голубить, наче сина,
Сповитий дух мій в сонце та блакить.
Ще ж у колисці я з пісень навчився снить,
Що ці тісні краї – близькі, немов родина,
Що ниви рідної – я грудочка єдина,
Що іскорка в мені од рідних зір – горить.
Так батьківщину я здобув собі без люті,
Але не викинув кістки чужі, забуті,
З полів, де я зростав, з озерних узбереж.
Як зневажаєш ти мене – яв темній скруті,
Бо зневажаєш ти мою вітчизну теж,
А скривдиш ти її – мене тим злом уб’єш.

1915