Сумні ми стоїмо перед своєю
Майбутністю, ворожим: так чи ні…
Чи ми воскреснем, впавши ниць душею,
Чи вийдемо з пітьми …
Сумні ми стоїмо перед своєю
Майбутністю, ворожим: так чи ні…
Чи ми воскреснем, впавши ниць душею,
Чи вийдемо з пітьми …
Сидить російський чинодрал,
«Царя, отечества слуга»,
Оков поламаних жандарм,
В норі і вже без батога.
Він снить про трони, царський …
Ой ти, моє сонце,
Як же світиш ясно!
Де ж тоді було ти,
Як жилось нещасно?
Як моє дитинство
Радості …
Скільки хижого,
Безсердечного Зла всілякого
Ходить, повзає!
Як не хочеться
Серцю доброму
Та з бридотою
Зустрічатися!
Ось конвой іде,
Зброя …
Хай же вам так не здається,
Що біда навік затисне…
Знайте, лихо перетреться,
Блискавкою доля зблисне.
Правда, повні смутку вісті…
Там ллється кров, рвучи закови,
Борці на шибениці йдуть.
А ви спите, хоч там братове
Вас, мучених найгірше, ждуть.
Скажіть, …
Недавно з тобою ми стрілись; вела ти
Палку суперечку зі мною тоді.
Тобі – визнаю – довелося страждати,
І втіхи …
Мати, моя мати,
Що ти наробила, —
Мене горювати
На світ народила?
За що, за що
Твій син бідак,
За …
Покиньмо скаржитись самі собі,
На долю нарікати раз у раз, —
Нам треба жити в мужній боротьбі,
Щоб не кляли …
Гей ти, молодче мій, не тужи,
Не дивися крізь сльози на світ, —
Йди до двору й там пану служи,…
…Ні! Годі, годі сльози лити,
Страждати марно в глушині!
Забрали все, чим міг би жити,
Нічого ж не дали мені.…
Боже, скільки щедрот
Творить воля твоя!
Де ж мій дім, мій народ,
Де вітчизна моя?
Де ж ти, славна сім’є…
Туманна примара нас вабить облудно,
І щастям у нас вона зветься.
Та трудно її нам піймати, ой, трудно,
Хоч близько, …
За шматок хліба, чорного хліба,
Бідак свою душу дає,
Топить у рабстві мрії й надії,
Життя безталанне своє.
Щоб подолати …
За печальні пісні
Не кляніте мене,
Бо ж і так у вогні
Моє серце сумне.
Кров од болю кипить,
Мучить …
Поети вчать, як треба жити,
Багатим бути, а самі ж
І на підошви заробити
Не вміють нещасливий гріш.
Натхнені добрістю …
Суремлять сурми клич до бою,
Вітри розносять їхній дзвін.
Той поклик піснею палкою
Відлунює з усіх сторін.
Про славу-чудо грають …
Побратимів багатих мені
Не потрібно – я відаю їх!
За божками летять, як дурні,
А всім іншим – погорда і …
Життя моє трудне й нужденне,
І, скільки світу, кожен звик
Гордити мною, кпити з мене, —
Бо я мужик, дурний …
Моя доле, важка доле,
Щоб ти луснула була!
Щоб од мене в чисте поле
Ти назавжди утекла!
Чом же ти, …
А хто там іде, а хто там іде,
Хто громадою рокотно гуде?
– Білоруси.
Що ж несуть вони, кістяки живі,…
Янка Купала (справжнє ім’я — Іван Домінікович Луцевич) — це видатна постать, що символізує Білорусь, її багату культуру та незламний дух. Він увійшов в історію не лише як геніальний поет, а й як драматург, публіцист та один із засновників сучасної білоруської літературної мови. Його творчість є ключем до розуміння національної ідентичності білорусів, їхніх мрій, болю та прагнень.
Народився майбутній поет у 1882 році в збіднілій шляхетській родині. Його життя припало на буремні часи: розпад імперій, революції та світові війни. Свій творчий псевдонім він взяв на честь народного свята Івана Купали, символічно прагнучи знайти “квітку щастя” та кращу долю для свого народу.
Він був свідком і учасником формування білоруської нації. Через свої погляди Купала постійно зазнавав переслідувань — спочатку з боку царського, а згодом і радянського режимів. Його життя трагічно і загадково обірвалося у 1942 році в Москві, проте його творчість завжди залишалася вірною Білорусі.
Поезія та проза Янки Купали — це багатогранне полотно, де переплітаються народні традиції та глибокі філософські ідеї. Основні напрямки його робіт включають:
Щоб осягнути масштаб таланту класика білоруської літератури, варто звернути увагу на його головні роботи:
Сьогодні Янка Купала залишається абсолютним символом білоруського народу та його боротьби за незалежність. Його вірші не втрачають актуальності в умовах сучасної політичної ситуації. Він був і назавжди залишається голосом нації, що невпинно прагне свободи, правди та гідності.