Покиньмо скаржитись

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Зібралися всі бурлаки до рідної хати: тут нам мило, тут нам любо з журби заспівати! Ти, царице Катерино, що ти наробила? Край веселий, край зелений панам роздарила! Богатому розпродала від краю до краю, а бідному зоставила те, де поховають. Бо цариця Катерина добре в карти грала, вона наше усе добро та й попрогравала. А ти, […]

Ой одбила щука-рибаОд берега ряску,Утеряла дівчинонькаВ козаченька ласку. А я тую ряскуТа зберу в запаску,Таки ж своєму козаковіПідійду під ласку. Підійшла я під віконце —Мати горох варить,Горох варить, серце в’ялить,На вулицю барить. Якби тобі, мій миленький,Сестриця варила,Вона б тебе на вулицюТа й не забарила.

Вже літо відходить. Палає Подекуди листя червоне; Сівач – у коробці насіння — Виходить на зорані гони. І повною жменею жито По ниві сівач розкидає, Ховає в земельку надію, Що буде з посіву? Не знає. Чи праця його від хробаччя Загине, дощами залита? Чи сніг її спарить весною, Чи град її виб’є за літа? Чи […]

А ще сонце не заходило — а зробилась темнота. А нещаслива та дівчина, котра любить козака. А козак їде в чисте поле — зостаюся я сама. Та зостаюся я сама — ні дівчина, ні вдова, ні дівчина, ні вдова — рекруточка молода.

I Вітер гонить, ніби хмару, Сніг та галич із загат, А назустріч їм із яру Осокори гоготять… Біля хати над обривом Я дорубую війце, Аж замет холодну гриву Тріпає мені в лице; Стогне, виє завірюха Із-під стріхи з рогози, А у хаті і задуха, І весільні голоси; Змерзло в мене й серце, й пальці, І […]