Поетам

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Ой летіла зозуленька, стала говорити: «Не будете, мужики, панщини робити!» Ой летіла зозуленька, в очереті впала: «А вже ж ваша, мужики, панщина пропала». Ой пішов же пан старий стосиків рубати, а за ним стара пані стосики в’язати. Ой перейшла старенька од стоса до стоса — погубила черевики, йде додому боса. Ой пішла стара пані пшениченьку […]

I В холодну нішу люди твоє поклали тіло,а я тебе сховаю на тихому осонні.Я мала б теж заснути — вони не зрозуміли, —й лежати біля тебе в підземному полоні. Тебе я поховаю, як сонце стане низько, —так ніжна, чуйна мати вкладає спати сина;земля, зігріта щедро, м’яка, немов колиска,пригорне хворобливу, знесилену дитину. Струсну з одежі порох […]

Ой що ж бо то та й за ворон, що по морю кракає? Ой що ж бо то за бурлака, що всіх бурлак збирає? Збирайтеся, панове молодці — та все народ молодий, та й підемо, панове молодці, у той лісок Лебедин. Ой що ж бо то, панове молодці — щось у хмарі гуде; ой щось […]

Мій індіанине, мій хлопче,як ти в журбі, приляж на землю,так само припадай до неї,як будеш радістю обнятий. Почуєш дивовижні речіпід барабан землі своєї;почуєш вибухи багаття,що прагне до небес дістатись,почуєш пошум рік широких,громи високих водоспадів,почуєш мукання худоби,важких сокир гулкі удари,почуєш, як молотять збіжжя,почуєш, як лунають свята. На все, що індіанин бачить,йому відповідає бубон.Він то втікає, то […]

Ох, недоле моя чорнопера, відведи від моєї душі кожну діву, що любить озера і дзеркала, мов води в глуші, бо вона відчуватиме й шкуру у фрізера, що робить і зиск і на нігтях жарінь манікюру, гарячішу за сонячний блиск. Бо вона на кожнісінький дотик його пальців, голодних на гріх, розтулятиме радісно ротик у лукаво-схвильований сміх. […]