На суд
Янка Купала
На суд вам, книжники, себе я віддаю,
Судіте, як велить і пише ваш закон;
Життя моє – то гніт і рани від припон,
Але душа моя не збруднена в гною.
Я вашу обминав ненависну сім’ю,
Фальшивим ідолам не видався в полон.
Якщо я й проклинав, бентежачи ваш сон,
То проклинав себе і мук своїх змію.
Грішив я так, як ви, не мав грішніших справ,
Пив чарку гіркоти й терпіння – все до дна,
Не знадила мене облуда ні одна.
Як звір, єдиний гріх мене душив і рвав,
Мій злочин в тім, що я мав серце, серце мав!
Але чи це така страшенна вже вина?
20 січня 1915 р.
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!