По межах рідних, де розора

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Зелений дубочок на яр похилився, а син своїй неньці в ніженьки вклонився: «Ой час-пора, мати, мене оженити — прийде нічка темна, ні з ким говорити!» «Ой на ж тобі, синку, рубля золотого — купи собі, синку, коня вороного; купи собі, синку, коня вороного, постав у станочок — говори до нього!» «Говорив я нічку, говорив другую […]

Крізь заходу іконостас, З нерукотворним ликом Бога, Стомились спалені уста Кричать анафему епохам. Кривавляться сувої хмар — Повстань червлені орифлами — Й під тиші похоронний марш У тьму згоряють над полями. В космічнім рокотанні зір, О Сонце, отче злої тварі, Даремна кров твоїх офір Перуновій прадавній ярі! На полум’ї твоїм світи — Не сплавить, не […]

Ой зійди, зійди ти, ясен місяцю, як млинове коло, ой вийди, вийди, серце дівчино, та промов до мене слово, — ой і рада б же до тебе вийти, із тобою говорити, так судять-гудять вражі люди — хотять же нас розлучити. Ой не бий, мати, і не лай, мати, не роби каліченьки — зав’яжи очі темної […]

Ой давно, давно я в батька була — вже й тая стежечка терном заросла! Ой терном, терном ще й шипшиною — я в батька була ще дівчиною! Я в батька була, так як цвіт цвіла, тепер я стала, як трава в’яла, куди летіла — трава шуміла, а де ж я впала, там річка стала. Текла […]

Ой матінко-зірко — як у строку гірко: куди хилять — то й хилюся, бо я всіх боюся. Ой матінко-зоре — яке в строку горе: ні достигти, ні допити, ні сісти спочити! Ой матінко-вишня — чи я у вас лишня, що ви мене туди дали, де я не привишна? Ой матінко-пава — тепер я пропала, що […]