Для землі прадідів моїх

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Посію я мак над водою, та заріс мій мак лободою. Ой сама ж, мамцю, зле зробила, що мене рано не збудила. Ой чужі дочки рано встали, по добрій долі розібрали, а я, молоденька, спізнилася, та лихій долі судилася. Та пропав мій вік, як маків цвіт, що вночі зацвів, а вдень опав, що вночі зацвів, а […]

Чого ж вода каламутна, чи не хвиля збила? Чого ж і я така смутна, чи не мати била? Мене мати та й не била — самі сльози ллються. Од милого людей нема, од нелюба шлються. Прийди, милий, подивися, — яку терплю муку! Ти хоч в серці, та од тебе беруть мою руку. Спіши, милий, рятуй […]

Та забіліли сніги, забіліли білі, ще й дібровонька. Та заболіло тіло, бурлацькеє біле, ще й головонька. Ніхто не заплаче по білому тілу, по бурлацькому; ні отець, ні мати, ні брат, ні сестриця, ні жона його. А тільки заплаче по білому тілу товариш його. «Прости ж мене, брате, вірний товаришу, може я й умру. Зроби ж […]

Я не для вас, панове, ні, У вільний час пісні складаю, — Що спало в серці там, на дні, Буджу й на суд у світ пускаю. Я не для вас, панове, ні! Я не для вас, панове, ні, Збуваюсь тиші й супокою, Та інколи в самотині Зір мию темною сльозою — Я не для вас, […]

Папуга мій зелений і шафранний,папуга жовтий, як цвітінь весни,гаркаво так сказав мені «негарна»,розкривши дзьоб, що наче в сатани. Я не така, якби ж була негарна,негарна й матінка була б моя,негарне сонце бачила б у небі,негарний вітер слухала б здаля,вона б купалась у воді негарній,негарний був би й світ, що нам сія… Отой папуга жовтий і […]