Ой хмелю ж мій, хмелю
«Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький,
де ж ти, хмелю, зиму зимував, що й не розвивався?» —
«Зимував я зиму, зимував я другу,
зимував я в лузі на калині — та й не розвивався!»
«Ой сину ж мій, сину, сину молоденький,
де ж ти, сину, нічку ночував, що й не роззувався?» —
«Ночував я нічку, ночував я другу,
ночував я у тої удовиці, що сватати буду!»
«Ой сину ж мій, сину, ти моя дитино —
не женися на тій удовиці, бо щастя не буде!
Бо вдовине серце, як осіннє сонце —
воно світить-світить, та не гріє, все холодом віє.
А дівоче серце, як весняне сонце —
ой хоч воно й хмарнесеньке, а все теплесеньке!»
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!