Над моєю хатиною

Над моєю хатиною чорна хмара стала,
а на мене, молодую, поговір та слава!

Ой я тую чорну хмару крилом розмахаю —
перебуду сей поговір, перебуду й славу.

Хоч я сюю перебуду — другую набуду,
а таки ж я, молодая, без слави не буду.

Ой не піде дрібен дощик без тучі, без грому —
ой не вийде дівка заміж та й без поговору.

Настучиться, нагримиться — дрібен дощик піде,
насудяться воріженьки — дівка заміж піде.

Судіть, судіть, воріженьки — а я й не боюся,
з ким люблюся — ізійдуся, не наговорюся.

Судіть, судіть, воріженьки — судила б вас трясця!
А моєму миленькому пошли, боже, щастя.

Пошли, боже, йому щастя, ще й добру годину —
бо він мене пригортає, як мати дитину.

Сподобалось чи ні? Залиште оцінку: