<p>У мові — присмак варварського моря,<br />і водоростів шум, і даль безкрая;<br />і молиться вона якомусь богу,<br />старіє довго, наче помирає.</p>
<p>В саду, що дивним став для нас неждано,<br />плекає кактус і лапаті трави.<br />Все задихається, як у пустелі,<br />блідава …</p>
<p>Я з ним зустрілась на стежці.<br />Вода туманіла снами<br />і не розкрились троянди —<br />та квітла душа вогнями.<br />І ось у бідної жінки<br />лице омите сльозами!</p>
<p>Виводив пісню веселу<br />безжурними він устами,<br />поглянув — і став чарівним<br />той спів, що …</p>
<p>— Всі ми будемо королевами, —<br />
так повторювали ми влад:<br />
Іфігенія, й Росалія,<br />
і Лусіла, і Соледад.</p>
<p>У долині Елькі, що замкнули<br />
верховини, шпилі, вулкан,<br />
розбуялий вогнем червоним,<br />
як розквітлий мак і шафран,<br />
ми повторювали завзято<br />
слово істинне, без оман:…</p>