Ой одбила щука-риба

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Рученьки дитячі,рученьки благальні —всіх долин владаркиповноправні. Рученьки дитячі,тягнетесь до грона,і палають ягодичервоно. Стільники медамиповняться на диво.Люди обминаютьвас квапливо! Рученьки дитячі,наче тісто, білі.Як до вас голівкуколос хилить! Дві маленькі мушлі,рученьки грайливі.Хто вас обдарує —той щасливий! Хто, почувши серцемкрик ваш мовчазливий,світ вам повертає —той щасливий!

Ой піду я в ліс по дрова, назбираю лому — завів мене чужий розум на чужу сторону. А на чужій сторононьці ні батька, ні неньки, тільки в саду вишневому співа соловейко. Співай, співай, соловейко, восьма голосами, а піду в сад вишневий, заллюся сльозами. Ой зірву я з рожі квітку та й пущу на воду: «Пливи, […]

Лукавий біс, породжений хвалою, липкий та сласний, сотворив туман і, зграбно зістрибнувши з аналою, повів тебе в сади своїх оман… Ти бачив силуетів довгу свиту, непевну і розмиту, як мара, і ти гадав, що то — картина світу або принаймні хоч дотепна гра — лягали на папері чемно й штивно уламки поз, гримас, і слів, […]

Зеленая та дібровонька, чого в тебе так пеньків много? Чого в тебе так пеньків много, зеленого ані одного? Та всі такі, що рубатися, а нікому розвиватися. Молодая та Марусино, чого в тебе так батьків много, чого в тебе так батьків много, а рідного ні одного? Та всі такі, що напитися, а нікому зажуритися. Записав М. […]

Я знаю, світ мій зоряний, тебе, Моє дитинство з зіркою на грудях, Зірки Героїв в битвах, в мирних буднях… А зоряна війна, що світ до рук гребе, Що це таке? Невже хтось посягнути Посмів на небо? Пане президенте, З колоній позбирали ви презенти, Збираєтесь у зоряні маршрути? В Женеві, з нелегкої, бач, руки Проєкт з’явився […]