Пісня для Смерті

Ти облік ведеш всім людям,
стара пройдисвітко Смерте,
синочка мого малого
не стрінь на шляху своєму.

Ти молоком смакуєш,
п’єш його з вуст маленьких,
наїжся борошна й солі,
моїм молоком погребуй.

Ти, материнства Ворог,
пожадлива Людожерко,
дитя моє безневинне
з тобою хай розминеться.

Ім’я його, що квітує,
одержане при хрещенні,
ти, що все пам’ятаєш,
забудь ім’я його, Смерте.

Від солі, піску та вітру
зробися мов навіжена,
і захід зі сходом сплутай,
і збийся з дороги врешті.

І сплутай дитину й матір,
мов двох звіряток в тенетах,
зайшовши в мою оселю,
знайди лиш мене в ній, Смерте.