Люблю Любов
Ґабріела Містраль
Перекладач: Михайло Литвинець
Має крильми на вітрі, полем ходить порану,
сяє сонцем у небі, оживляє гаї.
Це ж її не прогнати, наче думку погану, —
мусиш слухать її!
Дзвонить мовою бронзи, кличе мовою птиці,
наче море, всесильна, і м’яка, мов ручай.
Тож її не відтручуй і не думай гнівиться —
свою гостю приймай!
Йде вона, як владарка, — нащо її оправдання?
Б’є із квітами вази, топить лід між людей.
Перед нею ніколи — то даремні старання! —
не зачиниш дверей!
Переконує мудро, ранить поглядом косим,
вабить голосом жінки на путі життьовій.
І тебе не врятують ні наука, ні розум, —
треба вірити їй!
Тобі очі зав’яже — ти не знімеш пов’язки.
Теплу руку подасть — і підкоришся теж.
І за нею ти підеш, хоч збагнеш з тої ласки,
що на смерть ти ідеш!
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
