Вершина
Ґабріела Містраль
Перекладач: Михайло Литвинець
Вечірній час — він заливає
своєю кров’ю гори.
Страждає хтось під цю годину,
якась втрачає, й горе
у цьому присмерку чиєсь
єдине щастя боре.
Якесь є серце, що вершину
скривавлює в цю пору.
Долина вже у тінях
і повниться спокоєм,
та знизу дивиться, як паленіє
гора червона.
О цій годині завжди я заводжу
незмінну пісню, пройняту журбою.
Чи то не я вершину
рум’яню барвою плинкою?
Підношу я до серця руку й відчуваю,
що сходжу кров’ю.